Польща в Україні

Церемонія відбулася на Польському військовому цвинтарі у Биківні, де поховані представники польської інтелігенції, військові, офіцери, державні та місцеві урядовці, журналісти та вчителі, серед яких тисячі безіменних жертв сталінських репресій.

У заході взяли участь представники польського та українського урядів, зокрема Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща на чолі з міністром Ганною Врублевською, делегація Управління у справах ветеранів війни та жертв репресій Республіки Польща на чолі з міністром Лехом Пареллем, директор Військового історичного бюро Ґжеґож Мотика, численні представники дипломатичного корпусу, польських організацій Київщини та духовенства різних конфесій.

Цьогоріч участь у церемонії також взяли представники родин жертв із Федерації катинських родин, Спілки Сибіряків та Товариства родин поліцейських 1939 р., а також антикомуністичний опозиційний активіст Богдан Мірослав Рибіцкі.

Численні представники української влади були присутні, зокрема представники Міністерства культури та стратегічних комунікацій на чолі з міністром Миколою Точицьким, Міністерства закордонних справ України в особі заступника міністра Олександра Міщенка, Міністерства у справах ветеранів України в особі директора Департаменту патріотичного виховання Кирила Дороленка, Українського інституту національної пам'яті на чолі з в.о. Голови УІНП Юлією Гнатюк, Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті в особі заступника Голови ДЕСС Віктора Войналовича.

Учасники поклали квіти та запалили свічки, вшановуючи пам'ять польських громадян, розстріляних НКВС під час Катинського розстрілу. Вони також вшанували пам'ять українських жертв радянського тоталітаризму, які поховані в Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили».

Під час виступів було підкреслено, що Биківня є місцем пам'яті як для українців, так і для поляків, які постраждали від репресій тоталітарного режиму, а також наголошено, що пам'ять про жертви є основою польсько-українського історичного діалогу. Було також звернуто увагу на спільну загрозу, яка об'єднує два народи - джерело страждань жертв, що спочивають, між іншим, у Биківні – яким був і залишається російський імперіалізм і терор. Доповідачі підкреслили символізм Биківні в контексті сьогоднішніх трагічних подій та злочинів, скоєних росіянами у війні проти України. Це стає внеском у рефлексію цивілізованого світу про тоталітаризм та його наслідки.

Биківня, розташована в передмісті Києва в Биківнянському лісі, є одним із найважливіших місць пам'яті жертв радянського терору в Україні, вбитих НКВС у 1930-х і 1940-х роках. За часів Сталіна це було одне з місць таємних страт і поховань репресованих під час Великого терору (1937-1938 рр.) та наступних політичних чисток. Засуджених – українців, поляків та представників інших національностей – вбивали у в'язницях НКВС у Києві, а їхні тіла перевозили до Биківнянського лісу і ховали там у братських могилах.

Після офіційних пошукових та ексгумаційних робіт, проведених у 2001-2012 роках, Биківня, після Катині, Харкова та Мідного, стала четвертим катинським кладовищем, де поховані жертви Катинського розстрілу – масового вбивства, здійсненого НКВС за наказом вищого керівництва Кремля над польськими військовополоненими та представниками інтелігенції у 1940 р. Рішення про розстріл польських військовополонених, ухвалене Політбюро Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу (ВКП(б)) 5 березня 1940 р., є свідченням спланованої та масштабної операції, спрямованої проти Польської держави та її громадян різних національностей, метою якої було фізичне знищення представників еліти Республіки Польща.

Через 85 років після тих подій Биківня є свідком не лише Катинського розстрілу, але й постійним нагадуванням про інші, досі не відомі злочини комуністичного режиму, залишаючись важливим місцем пам’яті для поляків і українців та символом історичної правди.