Польща в Україні

Нижче найважливіші фрагменти:

• Про стан польської держави після відновлення незалежності у 1918 р.:

Як відомо, історія ніколи не повторюється, вона лише римується. Сьогодні ми недаремно говоримо, що Польща переживає золотий період. Незалежно від зовнішніх загроз і внутрішньої політичної напруги, наша країна ніколи не була ані такою багатою, ані такою стабільною.

А 107 років тому Польща фактично лише формувалася. Сьогодні, мабуть, лише історики усвідомлюють, що означало створити державу з трьох поділів, побудувати армію з людей, які служили у трьох різних арміях — часто ворогуючих між собою ще кілька тижнів раніше. Як створити сучасну націю у багатонаціональній, багатомовній Польщі, культурно різнорідній, адже поділи зробили своє.

Відроджена польська держава перебувала у незрівнянно гіршому стані, ніж тепер. Тоді наша незалежність висіла на волосині. Ключовим питанням було, чи взагалі ми зможемо створити державу і втримати її кордони. Їм загрожували не лише більшовики, тривали повстання у Сілезії, нестабільність була закладена у польсько-українські відносини. До того ж панувала атмосфера політичної громадянської війни.

• Про сучасну ситуацію Польщі:

Сьогодні ми також говоримо про справді вражаючу статистику: Польща стала двадцятою економікою світу, наздоганяє Японію, Швейцарію, Нову Зеландію. Якщо порівняти нашу позицію з тим, де була Польща у 1918 році, це порівняння може викликати лише оптимізм.

(…)

Мене нелегко спокусити імперськими мріями. Не про це йдеться. Але завдяки економічному та цивілізаційному диву, свідками й творцями якого ми є після 1989 року, ми стаємо однією з чотирьох-п’яти найважливіших, найсильніших, найрозвиненіших держав Європи — із дуже добрими перспективами.

Я оптиміст не тому, що недооцінюю загрози, адже вони дуже серйозні, а тому, що ціную те, що нам вдалося побудувати за 30 років.

•  Про агресивну політику Російської Федерації:

Я — останній, хто би недооцінював загрози цієї епохи. А вони пов’язані не лише з тим, що відбувається на фронті російсько-української війни. Усі ми були шоковані російським дроном-обстрілом Польщі. Це була одна з найпомітніших акцій Росії, спрямованих безпосередньо проти нашої держави.

І не остання.

Ми постійно стикаємося з нахабними диверсійними діями в Польщі: цілеспрямованими підпалами, побиттями, дуже агресивними шпигунськими акціями. До цього додається напружена ситуація на кордоні з Білоруссю.

Я добре розумію, що ми живемо у складний і ризикований час, у дуже складному та ризикованому місці. Це не змінилося. Але коли я кажу, що ми у незрівнянно кращій ситуації, ніж сто років тому, то тому, що Польща сьогодні незрівнянно сильніша.

•  Про необхідність допомоги Україні у спротиві російській агресії:

Від початку повномасштабної війни в Україні видно, що ця страшна криза — для нас не лише загроза. Польща з різних причин стала ключовою державою. Ми повинні використати це стратегічно, у довгостроковій перспективі.

Чую запитання: а що ми маємо з того, що допомагаємо Україні? Як це — що? Адже навіть сам факт прибуття такої кількості українських родин до Польщі приносить нам більше користі, ніж збитків! Навіть якщо іноді це втомлює.

Я розумію цю втому чи навіть роздратування, бо немає у світі місця, де при такій кількості біженців не виникали б конфлікти інтересів чи емоційні зіткнення — це цілком природно. До того ж нам не допомагає наша трагічна історія. Але те, що ми вважаємо великою жертвою, одночасно є нашим великим здобутком. Бо в інтересах Польщі — добрі відносини з Україною.

Геополітичне майбутнє Польщі виглядатиме справді добре, якщо Україна не програє і якщо нам вдасться подолати історичну польсько-українську ворожість. Побудова міцних, дружніх партнерських відносин із суверенною Україною — звісно, з урахуванням наших інтересів — це велика можливість для Польщі.

Тому ми маємо бути зосереджені на допомозі Україні, бо якби вона програла війну, ситуація Польщі радикально погіршилася б. Хоча я тут також поміркований оптиміст. Немає жодної об’єктивної причини, чому Україна мала б програти.

•  Про російську атаку дронів на Польщу:

(…) У ніч з 9 на 10 вересня рішення про збиття російських дронів, що летіли на Польщу, ухвалювали військові. Вони добре усвідомлювали, що на них лежить обов’язок оборони держави, а ми забезпечили їм повну політичну підтримку.

Я діяв у повному порозумінні з міністром національної оборони та президентом. Генерали про це знали. Це був поворотний момент конфлікту. Це було нелегко — ніхто ж не хоче надмірно реагувати й випадково розв’язати третю світову війну. Але ми не маємо жодних сумнівів, що поступки та терпимість до провокацій ні до чого доброго не ведуть.

(…)

У момент, коли військо ухвалювало рішення про збиття, не було відомо, чи не прилетить наступна хвиля. І чи це будуть лише дрони, чи, можливо, щось інше. Такої певності ніколи немає. Але, як ми знаємо, навіть неозброєний дрон може завдати серйозної шкоди.

Відправлення дронів-приманок — це теж ворожий акт, фактично агресія. Війна, яку Росія веде проти нас, набагато витонченіша, ніж донедавна. Я неодноразово звертався з цього приводу до наших західних партнерів. Кілька років тому було дуже важко донести до них цю думку. На щастя, тепер вони розуміють, що наша оцінка — що Росія певним чином воює з усім Заходом — була правильною.

• Про союзників Польщі в контексті травми самотньої боротьби 1939 року:

НАТО є для Польщі абсолютно ключовим. Так, у нас є певні турбуленції, ми не впевнені, якими будуть подальші кроки адміністрації Дональда Трампа. Непередбачуваність загалом стала рисою нашої епохи, але НАТО залишається. Нашими союзниками є американці, які нині мають у Польщі 10 тисяч солдатів, а також наші сусіди. Чотири держави, з якими ми маємо спільний кордон, а фактично п’ять, бо на іншому боці Балтійського моря — Швеція, — усі вони члени НАТО.

Це реальний союз, який протягом років підтверджував свою ефективність у багатьох місцях і ситуаціях. Завдяки йому зникає наш географічний фаталізм, адже Німеччина стала нашим стабільним союзником. (…)

Отже, усі наші сусіди, які в минулому не завжди були приємними, сьогодні є вірними союзниками. Німці, українці, чехи, шведи — з усіма ми колись мали конфлікти, а тепер? Стоїмо пліч-о-пліч, разом озброюємось, разом тренуємось і маємо спільного, чітко визначеного ворога. Знаю, що це не надто популярна позиція, але я не зміню своєї думки й робитиму все, щоб ця унікальна ситуація тривала якнайдовше.

• Про силу Європи у протидії Росії:

Європа, у тому числі Польща, повинна повірити у власні сили. Одним із найбільших дефіцитів Заходу є невіра, небажання, навіть витіснення очевидного факту, який видно у всіх статистиках, — що наша сила величезна. Тому я хотів би, щоб емоційний вимір нашого життя був наповнений переконанням у власній силі, а не лише страхом. Тож не дивуйтеся, що щодня я переконую поляків: ми справді сильна держава — і станемо ще сильнішими.