Ogólnopolski Dzień Transplantacji
26 stycznia
Ogólnopolski Dzień Transplantacji obchodzony jest od 2005 roku w rocznicę pierwszego udanego przeszczepu nerki w Polsce, który został przeprowadzony w I Klinice Chirurgicznej Akademii Medycznej w Warszawie, w 1966 roku.
Celem tego dnia jest upowszechnienie idei transplantacji w społeczeństwie, pobudzenie i rozwijanie aktywności donacyjnej oraz podnoszenie świadomości społecznej w obszarze transplantologii.
Przeszczepianie narządów jest metodą ratowania życia. Polega na wszczepieniu biorcy narządu lub tkanek pochodzących od innego człowieka. Dla osób ze skrajną niewydolnością serca, płuc czy wątroby przeszczepienie narządu jest jedyną skuteczną metodą ratującą życie, podobnie jak przeszczep szpiku w przypadku nieuleczalnych chorób szpiku (w tym różnych rodzajów białaczek).
Transplantologia jest dziedziną medycyny, która nie ma szans rozwinąć się bez akceptacji społeczeństwa. To ludzie pomagają ludziom. Polska transplantologia ma bardzo silną pozycję zarówno w Europie, jak i na świecie.
Lekarze apelują do pacjentów i przypominają, że przeszczepianie narządów jest skuteczną, bezpieczną i czasami jedyną metodą leczenia. Podkreślają że jeden dawca może ocalić życie czterem osobom, a kolejnym czterem to życie wydłużyć. „Ze statystyk wynika, że co pięć dni umiera człowiek, który nie doczekał się przeszczepu. Świadczy to o tym, że wciąż borykamy się z problemem podjęcia dobrej decyzji na rzecz transplantologii” – podkreśla prezeska Porozumienia Pracodawców Ochrony Zdrowia Bożena Janicka.
Zgodnie z obowiązującymi przepisami, jeżeli ktoś za życia nie wyraził sprzeciwu, lekarze mogą pobrać od niego narządy i tkanki, zgoda rodziny nie jest wymagana. Jednak w praktyce lekarze zawsze rozmawiają o pobraniu narządów z najbliższymi zmarłego. Rodzina jednak nie jest pytana o zgodę na przeszczep, ale o to, jaka była wola zmarłego w tej sprawie za życia.
Niektóre narządy (nerka, segment wątroby) lub tkanki (szpik kostny) można pobierać od osób żywych pod warunkiem, że dawca wyrazi na to zgodę, a jego życie nie będzie narażone na niebezpieczeństwo. Jednak większość narządów i tkanek do przeszczepienia – nerki, serca, płuca, wątroby, trzustki, jelita i rogówki – pobiera się ze zwłok osób, które za życia nie wyraziły sprzeciwu na pobranie, oraz kiedy zostały już u nich wyczerpane wszystkie możliwości leczenia i stwierdzono komisyjnie śmierć mózgową. Osoby, które nie wyrażają zgody, by po śmierci pobrano ich narządy do transplantacji, powinny to zgłosić w Centralnym Rejestrze Sprzeciwów wprowadzonym przez Poltransplant (można to zrobić osobiście, listownie lub przez formularz na stronie internetowej).
Національний День Трансплантації
26 січня
Національний День Трансплантації відзначається з 2005 року в річницю першої успішної трансплантації нирки в Польщі, яка була проведена в 1-й хірургічній клініці Медичної Академії у Варшаві в 1966 році.
Метою цього дня є популяризація ідеї трансплантології в суспільстві, стимулювання та розвиток донорства та підвищення суспільної обізнаності у сфері трансплантології.
Трансплантація органів – це спосіб порятунку життя. Він полягає в імплантації органу або тканини іншої людини реципієнту. Для людей з гострою серцевою, легеневою чи печінковою недостатністю трансплантація органів є єдиним ефективним методом порятунку життя, так само як і трансплантація кісткового мозку в разі невиліковних захворювань кісткового мозку (зокрема, різних видів лейкемії).
Трансплантологія – галузь медицини, яка не має шансів розвиватися без соціального визнання. Це люди, які допомагають людям. Польська трансплантологія має дуже сильні позиції як в Європі, так і в світі.
Лікарі звертаються до пацієнтів і нагадують, що трансплантація органів є ефективним, безпечним, а часом і єдиним методом лікування. Наголошують, що один донор може врятувати життя чотирьох людей, а ще чотирьом продовжити життя. «Статистика показує, що кожні п’ять днів помирає людина, якій не зробили трансплантацію. Це доводить, що ми все ще боремося з проблемою прийняття правильного рішення на користь трансплантології», – підкреслює Божена Яніцка, президент Асоціації Роботодавців Охорони Здоров’я.
Згідно з чинним законодавством, якщо хтось за життя не заперечував, лікарі можуть забрати у нього органи та тканини, згода родини не потрібна. Однак на практиці лікарі завжди обговорюють донорство органів з родичами померлого. Щоправда, у родини питають не згоду на трансплантацію, а те, яка була воля померлого в цьому питанні за життя.
Деякі органи (нирки, сегменти печінки) або тканини (кістковий мозок) можна забирати у живих людей за умови, що донор дає на це згоду і його життю нічого не загрожує. Однак більшість органів і тканин для трансплантації - нирки, серце, легені, печінка, підшлункова залоза, кишечник і рогівка ока - збираються з трупів людей, які за життя не заперечували проти донорства, і тільки після того, як всі можливості лікування були вичерпані і настала смерть мозку. Особи, які не дають згоди на взяття органів для трансплантації після смерті, повинні повідомити про це до Центрального Реєстру Заперечень, запровадженого Полтрансплантом (це можна зробити особисто, листом або через форму на сайті).